 Вона піднімаєтья сходинками …. Вдягнена у червону сукню і виглядаючи як квітка, хвилювалась про те, що скоро, на другому поверсі знову зустріне його. Він кожен ранок чекає її, щоб тільки поглянути на неї, щоб доторкнутися до її долоні, вдихнути парфуми і помилуватися її образом.
Нарешті другий поверх,- і довгождана зустріч. Він цілує ніжно її руку і очі його радіють. Як хочеться обнятися і полинути у вирій пристрасті, але це майже неможливо. Вони тихо і мовчки кохають , не дозволяючи своїм тілам торкнутися один до одного. Він має дружину, вона – чоловіка…. Це неможливо,- подумала вона, - немає сил терпіти і страждати.
Він не хоче відпускати її руки. Серце його часто б’ється, очі горять, почуття пливуть в душі і розум затуманений, хоче поцілувати в губи цю "леді", але вона робить крок назад , вириваючи свою руку з його долоні.
-Не йди, - каже він,- постій. Я ще хочу дивитися на тебе, відчувати твій подих.
- Не можу,- завтра побачимося.
- Мені тяжко, більше не хочу терпіти,- сказав чоловік.
Вона помахала головою і прошепотіла: Все… До завтра…І відправила повітряний поцілунок…
Піднімаючись сходинками, леді думала: Треба тікати від цієї роботи, від цього знайомства, а то наробимо собі проблем… Ну, чому так болісно , сумно і соромно? Чому, чому!? … Якось треба розривати цей клубок зустрічей, між другим і третім поверхом….
Він же ще хвилину стояв і дивився , як вона легко підіймається по сходинках і звук від її підборів ставав тихішим. Завтра знову буду її чекати-, подумав чоловік. Потім сумно здихнув, і пішов з надією на якісь кращі події….. -
Кохання може бути хворобою, яка призведе до багатьох негативних наслідків. Але, все - таки, бажаю всім людям вміти любити і робити правильний, позитивний вибір,- Ірина Пшиченко.
червень 2015 рік
|
у Вас 
0
