Береза сива зичить в неба очі

Береза сива зичить в неба очі.
Ліщини тінь в молитві б’є поклони.
Лякають вікон сни, як поторочі.
І в сонця храм спішать ченців мільйони.

Гуде, дзвенить весілля вітру пишне.
Жде хліб гостей на неба рушничкові.
І стисне серце світле, … та колишнє.
Таке щось ніжне, чисте, світанкове.

Краде кропиви клан старі стежини.
Граки плетуть сумні казки неспішно.
Хапає чиюсь осінь кущ ожини.
І я свою комусь віддам невтішно…