Є життя. є обставини. є проблеми. болі жалі. втіхи. але знайте. що голова - це той самий комп. Як ви себе налаштуєте. свої програми- думки. - так часто в житті і є. настрій. смуга проблем . біди. невдачі. доведено. що думки мають здатність матеріалізуватися. Тому часто ми себе самі або тягнемо за чуба догори. або повземо вниз чи стрімко деградуємо. Або чекаємо...
Проситься у 2-ій строфі закінчення: а осінь - то журба листків вербових (дубових). А в кінцевому рядку там же - що догоріла, наче давні сни. Таке моє бачення. Гарно!!!
І в нашому житті таких багато. Але протягом років десяти все ж люди змінюються, прагнуть до кращого. Шукають, щось змінюють, переїжджають чи виїжджають. Або на сезон кудись махнуть. Життя примушує. Під лежачий камінь вода не тече. Комусь треба копняк або щоь інше. А багато кому байдуже. Деградує народ, спивається від безвиході, особливо в селах. На заході України відсотків 80 у Польщі або в Європі. Або лишаються там на ПМЖ, або перед пенсією приїжджають... Або доживають кріпаками. Хоча , яке то життя. Існування.
Сумний, болючий вірш. Часто ми не можемо чи не хочемо торкатися цієї теми. Але смерть невблаганна. Тяжко бачити чи чути трагічну новину, особливо, коли хтось із близьких різко перетнув Рубікон і пішов у засвіти... А ми. Що ми? У кожного свій клубок життєвих проблем: маленькі радості і жалі. Впрягаємся і тягнем далі. Бо треба жити. Моє шанування автору.