ОДИНОКІСТЬ
Біля воріт старенького будинку,
обпершись на облуплені штахети,
в ранкових променях стояла жінка...
А по дорозі -- школярі, букети!
А їй давно спішити вже не треба.
Не кликали чомусь на перший дзвоник...
Лиш вересневе прохолодне небо
на неї спогад мимоволі зронить.
Щороку серце вчительське в надії,
чекає вересня, неначе чуда --
згадають, хто розумне й вічне сіяв,
покличуть, є ще в школі добрі люди!
Давно не говорила з чоловіком,
не донесуть недужі ноги
туди, де вже не перше літо
над ним волошки, від роси вологі.
А серце у самітності не твердне,
і старість все вразливіша щороку.
Лиш прибіжить сусідка щиросердна
у проміжках життєвої мороки.
Весною хтось заходив випадково,
з цукерками подарував пакунок.
Сама не їла, лиш поклала в сховок --
чекають - може привезуть онуків діти..
Засохли ласощі, зів'яли квіти
під фотографіями дорогими.
Та не везуть здаля онуків діти.
А роки пролітають, як хмарини!
Старенька вчителька, знайома й рідна,
ласкавий усміх. зморшки під очима.
Я ще живу! Я ще комусь потрібна!
І спогад в молоді літа ще кличе!
...Зітхнула. Тихо двері зачинила.
Святковий день зникає. сонцем вмитий.
В чеканні знову до віконця сіла --
дай Бог за рік до вересня дожити!
Додав: vyacheslav1945 (04.12.2019)
| Автор: © В'ячеслав Семенко
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА