САМОТНЯ ЛАВКА
Вже перший сніг прикрив посохле листя,
Дрімає ліс під покривалом снів,
І чує сміх, що лився, ген ,обійстям,
А дід всміхавсь на лавочці сидів.
Пташки співали, лився сміх діточий,
А сонечко поблискувало всім,
Отут на лавочці сидів би так й до ночі,
ЇЇ ж бо збудував ще молодим.
Тепер сумує лавка самотинно,
Дорослі діти, а дід уже старий,
Лиш сняться сни, які пливуть невпинно,
По замрожених, прикритих снігом ,мрій
| 
у Вас 
0
