Сварилась різна живність на болоті,-
Нема чомусь у них порядку й годі.
- Де влада тут? - пищав комар із висі.-
Царя усім нам треба, як у лісі!
- Потрібен рідний, свій, близький хоча би.-
Горлали день і ніч сусідам жаби.
- Нас більше є! - гуділи їм комахи.
- А ми мудріш, сильніш. - сміялись птахи.
І більшість наче згодилась охоче,
Що чаплю на царя болота хочем.
Та жаби хитрі: треба ж свій по духу,
В кінці кінців обрали всі ропуху.
Хоч мудрих слів не може в неї бути.
Зате завжди її повсюди чути.
Отак в житті в начальство пруть брехливі.
Не мудрі, ні. А більш чомусь крикливі.
В десяточку! В кого підвішаний язик - той і начальник.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
