У час надвечірній.
Чорною пусткою зоране поле. Осінь підкралася тихо до нас Мовчки, згадавши зі скрипом і болем, Ще крок до фінішу зблизився час. Затишно в хаті у час надвечірній. Запахом вкутався чайний обряд, Заполонивши в уяві надмірній Те, що забути людині - навряд. Світ різнобарвний, як в калейдоскопі, Де щохвилини йде зміна картин, Де хтось радіє, а хтось чинить опір І помирає між битих вітрин. Де нині злива, а завтра погода, Де все живе пожирає огонь І, де зникає легенда і ода… Тільки лишається дотик долонь. Дотик любимого, мами, дитини… Все, що дарує щоденне життя Змінює фарбу твоєї картини І нема плину цьому вороття.
Додав: Asedo1949 (13.10.2019)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1320 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА