Щодо викладу добре, але тематика насторожує, пора виходити з тенетів демона і йти до світла, до тієї різдвяної, пасхальної зорі, що душу звільняє з темені ночі, що як весна надає сили розправити крила і взлетіти до сонця. Женіть як подалі духів тьми, не будьте ні відьмою, не коханкою, ні демоном із пекла, а станьте щирою, люблячою дружиною, матір"ю, прекрасною людиною. Слова і думки матеріалізуються, подумайте над цим. Дякую.
Теплий, гарний вірш, тільки, як на мене трішки не вяжиться строка по змісту " А небо, хоч і трохи,посіріло", можливо було б замінити на "І небо синє трішки посіріло." Дякую. Ставлю 5.
Не потрібно розписуватись за всіх, людина ні нуль ні одиниця. людина - особистість. Можливо це ваше бачення себе нульом, чи одиницею в таблиці кодування, то так і скажіть - "Я", а не ми. Якщо мій коментар звучить різко - вибачаюсь. Дякую.
Не потрібно нікого їсти, кожен має право на свою власну, чи кимось насаджену думку. Головне бути правдивим до себе. Поет -не поет, письменник не письменник, головне людина з великої букви в хорошому змісті цього слова. Добре коли слово пікаже, навчить прийняти вірне рішення, відведе від біди, погано коли навпаки. Вірш гарний. Дякую.
Дякую, вірш сподобався, дійсно минуле не потрібно тривожити, і дійсно краще зачинити браму і викинути ключ. Сльоза? То - смітина! Страждання? Трішки не згідний, є сльози щастя, покаяння, любові, а це не смітина, тай сльози страждання - це вчитель життя. Дякую.
Сподобався, гарний вірш, особливо сподобався другий куплет. Скорити казку - добре, але "чаром" не стоїть ставати, повірте. Краще скоріть казку з Божим даром, поважно знехтувавши злом! Дякую.
На жаль у вірші багато правди, і на пиво охочі, і не тільки студенти, но й школярі. Коли голова розколюється, яка наука, та й навіщо вчити, якщо можна купити оцінку, на жаль знання не купиш. Краще пишіть про хороших студентів, щоб з них брали приклад. Дякую.
Чесно кажучи я не все зрозумів, на що можна сподіватись даже під образом Божим, в кутку безнадій, або вірити, або не вірити, середини не дано. Що ж, коли молися коханій, то це дійсно куток безнадій, сподівання тут даремні. А коли молишся до Бога без віри, це теж даремні сподівання, тоді стає зрозумілим куток безнадій. Дякую.
Безумовно гарний вір, як тонко розкрите наше людське життя, воно у всіх подібне і проходить між чорним та білим. А закінчення треба доопрацювати, трішки не вяжиться. Дякую - 5.
Дякую усім за поради. Василь, якщо зможеш, поміняй будь ласка "амура" на "любові" , між " Білий журавель, чорний лелеко" замість коми постав тире, після - "Природу Твою обнімаю" замість тире - кому, перед словом "Словесне" постав "Й". І ще раз дякую, пишіть, допоможіть відшліфувати, завжди радий вашим порадам.
Амур, це любов, піймати стрілу, піймати любов, любов не кохання до певної особи, а власне любов, любов з великої букви, любов до Творця, до творимого Ним, до батьківщини, до батьків і т. д. Дякую.
Чудово, прекрасно, як власно потрібно нам рятувати власні душі, так душі, а не маєтки, як потрібно не тільки прати, але одягати нові, чисті, вибілені одежі душі, сіяти зерна, знаходячи у собі плодовиту землю, викидаючи каміння, пісок і різний мотлох. Дякую - 5. Вам - 15 і я дуже радий, що в Україні росте таке молоде покоління, з гарними, чистими думками. Мир, Вам і любов.
Час, цікава тема, все біжить, все минає, але час не підгониш і не зупиниш, хіба що навчися його цінити і вірно використовувати, розтавляючи пріорітети. ВІд думок навязливих треба не тікати, а гнати їх, як можна далі. Дякую.
Проблеми, проблеми, проблеми. Вертоліт не вихід, вихід у нас самих, погане осідає, добре забуваємо. Мені понравилось в Одесі, всі тіж проблеми, але одне сказане слово, головне умісне, щире, веселе - всі сміються і про неподобства забуто. Дякую.
Крапля камінь точить, сила буває в немочі. Якщо це сильне і здорове народжене в любові і живе по законам любові і совісті, то це здорове і моральне, а все інше слабке і аморальне, не дивлячись на силу і міць фізичну. Дякую.
Цікавий вірш, мені сподобався, чудове закінчення, надихає на життя, розбиває всяку зневіру, надає оптимізму. Але мені не сподобався вислів "Гострі слова еліксирами чистими стогнуть у серцебитті" вірніше одне слово "гострі", я б замінив на слово "правди". Гострі - можуть бути і образливі, і грубі, і мати, і Т.д., а вони аж не як не стануть еліксиром чистоти, а слова правди, істини - це еліксир, яким би гірким він не був. Дякую. Подумайте.
Тема війни, це особлива тема, вона привертає до себе увагу. Мені, де що не сподобалося в творі, наприклад вислів - війна матуся. Матір, для мене особисто святе, кохане, любиме, думаю вам також. Війна, якби там її не називали святою бути не може, це кров, це біль, це смерть. Мати - це життя, порівняння не сумісне. Далі - "Вмирать іди а то уб'ють усіх знайомих, близьких, рідних"даже на війні потрібно думати про життя, не потрібно йти вмирати, якщо помреш, то рідних і так уб'ють, за рідних віддати життя, це інша справа. "Кричить комбат вперед дівчисько" - це, що воювали одні дівчата, чи воїн був настільки несмілий, що його порівнюють з дівчиськом. На мою думку треба булоб трішки переробити, але кожна думка має право на існування. Дякую.
Добре, мені сподобалося, тільки б я замінив фразу: Для мене все оце не звично,Тобі присвячувать вірша", на "Надіюсь буде мені звично, Тобі присвячувать вірша", бо кого кохаєш тому і присвячуєш, це істина.Дякую.
Хлопці, те, що ви вказуєте на помилки, це добре, ніхто не досконалий, але амбіції не потрібні, вони не скрашують нікого. Посміхніться і потисніть руки один одному. Дякую за увагу.