Чесно кажучи я не все зрозумів, на що можна сподіватись даже під образом Божим, в кутку безнадій, або вірити, або не вірити, середини не дано. Що ж, коли молися коханій, то це дійсно куток безнадій, сподівання тут даремні. А коли молишся до Бога без віри, це теж даремні сподівання, тоді стає зрозумілим куток безнадій. Дякую.
Ні, Василе і справді пояснювати свої твори у нас на сайті не обов*язково (як і ні будь-якому іншому). А чому я просив так, бо у творі йтеть про несумісні речі - почорнілі хоругви від молитви (можливо молитва була не до Бога?) та інше, пов*язане з храмом. Можливо і храм Ви описували не православний, тоді інша справа, а так - несумісність.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
та
у Вас 
0
