Біжить мого життя стежина Далеко десь за небокрай. Його малюю я картину Не зовсім вдало, та нехай. Що сталося, чи статись має, Добро чи зло - усе мине. В житті мене не обминає А ні веселе, ні сумне. Усього скуштувала трішки, І щастя, й болю, і кохання, Та промінь щирої усмішки Мені все ж краще, ніж зітхання. Летять роки широким кроком Немов прудкі санчата з гірки. Життя минає з кожним роком, Та не стає від того гірко. Щось втрачу я, щось відшукаю, Терпіння наберуся й сили - Тебе забуду я, або все ж покохаю І зрозумію, що навік ти милий.
|