Біжить мого життя стежина
Далеко десь за небокрай.
Його малюю я картину
Не зовсім вдало, та нехай. Що сталося, чи статись має,
Добро чи зло - усе мине.
В житті мене не обминає
А ні веселе, ні сумне. Усього скуштувала трішки,
І щастя, й болю, і кохання,
Та промінь щирої усмішки
Мені все ж краще, ніж зітхання. Летять роки широким кроком
Немов прудкі санчата з гірки.
Життя минає з кожним роком,
Та не стає від того гірко. Щось втрачу я, щось відшукаю,
Терпіння наберуся й сили -
Тебе забуду я, або все ж покохаю
І зрозумію, що навік ти милий.
| 
у Вас 
0
