Вірші

Метелики сніжні

Метелики сніжні зазирнули в вікно,

струмочком стікали, пізнавши тепло

ніжного серця, палкої любові,

судини на склі чистої крові.  

Пухнасті пір’їнки на примерзлій землі,

біло-срібний покров, на засмаглій душі,

Впали, аби вірність зміцнити,

сльози зимові з серця відмити.

Як чисто і біло, все радує очі,

пізнати кохання усі ми охочі,

серцем відчути шовкову любов,

вирує, бурлить розпечена кров.

Руки стиснули твої ніжні долоні,

закоханий подих в щасливім полоні.

В гарячих руках розтали сніги,

теплим струмком з’єднали віки.

Метелики білі надалі літають,

в сердечне віконце усе зазирають,

стікають водою, відчувши тепло,

квітне кохання, що завжди було.

Як чисто і біло, все радує очі,

прийняти кохання багато охочі,

ще краще віддати ніжну любов,

стати під білий вінчальний покров.

Метелики білі літають, літають,

у танці весільнім за вітром кружляють,

впавши в долоні твої і мої,

святять водою, живіть у добрі.

                 20.11.2008р.