Мені дуже сподобалося! Хоч сам я на цвинтарі не ходжу: нехай мертві ховають своїх мерців! І добре нам було би не журитися занадто своїми ранами, а подивитися на тих/того, кому ще гірше. От у Сирії за 10 років громадянської війни тільки мирних мешканців загинуло понад 100 000, і чверть населення країни стали біженцями! І вже майже незрозуміло, хто там, і з ким, і за що воює! А що ми переможемо - нема сумніву (тільки б самих себе не звоювати)!
Я так зрозумів, що подавала, що випливає хоча б зі слів: "Весь час нашіптував: «Люблю!»". Слово "нашіптував" уже передбачає певну інтимність, тобто дівчина підставляла вухо, щоб вислухувати ці нашіптування. До того ж, слова "весь час" наводять на думку, що ці "сеанси" нашіптувань відбувалися далеко не один раз.
Цитата
Знаєте, мені здається, що у вас до мене якась неприязнь. Чи це до всіх у Вас таке ставлення?
Та я, вельмишановна пані, таки трохи собі мізантроп. Раджу прочитати з цього приводу, коли не читали, чудову однойменну комедію Мольєра https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=154 . Як і її головному героєві Альс(ц)есту, мені властиво задля принципів помучити як себе, так і кохану людину.
Вірш гарний образно і технічно, але чому наш світ (особливо його чоловіча половина) так зациклився на сексі?! Секс - то лише вишенька на торті або родзинки в булочці, але ні торт, ні булочку не спекти з вишень чи родзинок!
І взагалі, як ті класики обходилися без слова "секс"?!
Ну то, може, краще було і чесніше не давати надії й одразу одкоша дати, коли знала, що не любить і не полюбить, аніж завдавати марного болю?! А то, знаєте, виходить: я тобі ножа в серце встромила, але "щасливим буде хай життя"!..
Самокритика - це добре! Тільки хотілося би від вас почути пряму відповідь на наступне запитання? Чому ви віддасте перевагу: захищати несправедливо (на вашу думку) звинуваченого бідняка чи відвертого негідника-багатія?
Ми, маслинові, достеменно не знаємо, тому що у класиків натрапляємо на таке:
Цитата
...Ходив, бідний, цілий день, Все кляв молодицю, Наостаток десь заліг На руді в копицю. І дивиться на руду, Що бугай хороший Ходить собі по траві, Мукає з розкоші...
С. Руданський
Вода обточує циліндри лісових осей, Шліхує точно і виблискує вода І в інший цех тече і знов вертається у цей Місячне руно й сонячна руда.
М. Йогансен
Зоріє. В відвороті полк. Анабазис під небом африканським. Ліс вбитих в небо списів коле місяць, кров руда тече із нього, і ебеновий вождь з сережкою зорі у вусі, спів поганський жбурнувши в хмари, наче визив, прокляне поразки бога злого.
І що цей список означає? Просто слово "чаша" in se несе значення чогось великого, місткого, і словосполучення "дрібна чаша" так само недоречне, як "дрібна гора", "дрібний океан", "дрібний фоліант" тощо.
Одначе досить бурхливі баталії тут у вас розгорнулися (що, втім, неважко було передбачити)! Ну то докину і я свої 5 центів.
Вочевидь, насамперед слід розрізнити політичну систему і народ. І в США, і в Радянському Союзі колись, і в Україні тепер більша частина пересічного соціуму - хороші люди, в чому я твердо переконаний. Але політична система і в США, і в Совку - однаково потворна! Справді, хіба може щось позитивне постати внаслідок ґеноциду корінного населення ( https://uk.wikipedia.org/wiki....8%D0%BA )?! Не менш "демократичними" були і ядерні удари по Японії в 1945-му, і застосування дефоліантів у В'єтнамі, і бомбардування збідненим ураном Іраку та Югославії...
Коли Україна (до речі, не тільки підрадянська, але й Західна, про що у нас дуже не люблять говорити: https://wolkanal.wordpress.com/2014....E%D1%80 , https://libraria.ua/numbers/192/20849 ) все ще конає від Голоду, 16 листопада 1933 (sic!!!) р., США, прекрасно обізнані про жахіття Голоду, встановлюють дипломатичні стосунки з Радянським Союзом! Ціни, як завжди, виявляються важливішими за цінності! І ціна за "порятунок" технічними проєктами, про який пише п. Костинський, виявляється неймовірно моторошною! Детально можна почитати тут: https://zn.ua/ukr/SOCIUM/istoriya,_diplomatiya_i_moral.html
Колись я вже казав, та ще раз повторю: США = — Совок (з протилежним знаком, себто)!
А наша, українська, біда в тім, що ми майже позбулися справжніх духовних провідників, "велетнів у царстві Духу"!
"Прикрашений рудою" - звучить якось незрозуміло і двозначно. Руда - це взагалі-то кров ("руда - не вода, проливати шкода"), але також іржаве багно, болото і в західних діялектах - дощ крізь сонце (бо вважалося, що такий дощ спричиняє порудіння полотна та/або листя на деревах; https://www.i-franko.name/uk....ja.html і https://www.google.com/url?sa=....ismUGJF ). Якщо ви мали на увазі саме це останнє значення, то слід було зробити примітку, бо переважній більшості українців воно невідоме.
Ніщо так не бадьорить зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт!
До речі, недоречно (семантично суперечливо) звучить поєднання "дрібна́ чаша" (а не "чашечка" чи принаймні "чашка"). Про посуд взагалі не кажуть "дрібний" (принаймні, я такого ніколи не зустрічав), а лише "мілки́й" (інколи "плескатий" або "плитки́й").
Ви думаєте, що на цей сайт заходять судді? Особисто я в земний суд не вірю, бо сказано:
Цитата
Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе слузї, і не вкинуто тебе в темницю.
"Обманулих" - невдалий неолоґізм (очевидно, калька з російського ""обманувших"; при тому, що є з десяток альтернатив: https://r2u.org.ua/s?w=%D0....ight=on ).
А щодо змісту, то, на мій погляд, це хибна позиція: я весь такий чистий, світлий, щирий..., а навколо мене всі зрадливі, підлі, удавані, хтиві, меркантильні... Як слушно співається (A. Celentano "Confessa"): "Chi non ama, non sarà amato mai" (Хто не любить, ніколи не буде любленим).
Отже: Не дай, Боже, щоби нас любили, але дай, щоби ми любили! :s-8:
Ви там обережніше з сіркою. Все ж таки ви не Пітія. І отруїтися можете, і навіть підірватися. А, може, у вас щось не теє з газогоном, бо симптоми схожі ("ниє, пече, ламає…"):
Цитата
Все меркаптаны — сильные ирританты. В высоких концентрациях вызывают цианоз, судороги, гемолитическую анемию, лихорадку, кому и необратимое угнетение функций мозга.
Втім, я схильний вважати, що і для Волині правильно "обіймів", як свідчить нам Леся Українка:
Цитата
Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків!
Не дотягує це якось до "Пісні пісень". Хоча кінцеві підсумки, по суті, ті самі:
Цитата
Усе марнота й гонитва за вітром...
бо сказано:
Цитата
...жінка гіркіша від смерти, її серце - тенета й петлі, а її руки - пута. Хто Богові вгоден, той вирветься від неї; а грішник ускочить у її руки...
і
Цитата
Радій, юначе, у твоїй молодості, і нехай серце твоє зазнає щастя за днів твого юнацтва; іди куди тебе тягне твоє серце, за тим, що чарує твої очі, але знай, що за все це Бог на суд тебе поставить...
Знову, даруйте вже мені, та сама історія! Слово "сум'яття́" всіма словниками (навіть радянським СУМом) подається з наголосом на останньому складі, за винятком пресловутого Желеховского ("сумя́тє"; такі наголоси в нього - вплив польської). А втім, як вам буде завгодно. Не впадайте ж у сплін, бережіть селезінку ( https://classes.ru/all-gre....382.htm ) !
1. Різонуло вухо "з завзяттям", ніби герой марно ловить якихось набридливих комах. Я би написав "закляті" (хоч і це мені не дуже подобається, але нічого кращого з ходу не придумаю).
2. Хіба буває веселий/радісний сплін? Я би переклав відповідний рядок так: "В розлуці стало слово - тлін" або: "І відчуваю слова тлін". Це краще відповідає ориґінальному тексту, де міститься думка про марноту слів у подібній ситуації.
3. "Попри́" - це імператив від "поперти", а відповідний прийменник наголошується "по́при" (без варіянтів, навіть Желеховский згоден!). Тому "попри всі" можна безболісно замінити на "здолавши".
Тому що ніколи не зустрічав ув українській поезії наголосу "дале́бі". Ось тут ( http://forum.slovnyk.ua/lofiversion/index.php?t3856.html ) детально обговорюється наголос у цьому слові з прикладами. Одностайний висновок - українська поезія знає лише наголос на останньому складі. Якщо ви наведете реальний приклад із поезії з наголосом на другому, буду щиро радий і візьму свої слова назад. Єдиний (і досить сумнівний; з посиланням на "Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache" Омеляна Огоновського) мені відомий виняток становить лише "Малоруско-нїмецкий словар" Желеховского (так в ориґіналі!) 1886 року. Але ж ні ви, ні я, ні будь-хто інший з українців (навіть пряшівські та бачванські русини) не користується "желехівкою".
Цитата
І це тоді, коли в минулому році був прийнятий сучасний український правопис.
А яким чином правопис стосується наголошення? Та й хто, крім окремих мовознавців та складачів ЗНО (на превелику силу), цим "правописом" користується? На мою думку, цей кривопис - взагалі казна-що.
1. Що це за передача власних назв? Чому "Хаям", адже в ориґіналі "j" подвоюється (خیّام)? Хто знає філософа "Феєрбаха", коли він насправді "Фоєрбах" (так і болгари, і серби передають)? Чому "Хеєрдал", а не "Геєрдал" (в ориґіналі "H")? А "Їтс" - це взагалі жах, бо всім відомо, що "Yeats" вимовляється як "Єйтс" (римується з "gates"). Чому "Букінгем", а не "Бакінгем" (як в ориґіналі і як у білорусів та сербів).
2. Чому зроблено виняток для "контр-адмірала" ("за традицією"; що це за традиція така, і чому для унтер(-)офіцера ця "традиція" не діє?)?
3. Ідіотська передача російських прізвищ на "-ой" (з незрозумілим винятком для "Толстого" (чи "Толстоя", на сербський манір)).
4. А варіянтність написання (і вимови, хоча це жодним чином не належить до правопису) - це вже щось за межею розуміння. Замість привернути до української мови тих, хто ще не привернувся, ця цілком недоречна і невчасна різнація ще більше їх відохочує та відтручує. Ну що це таке: хочу - пишу так, хочу - інак!? Фактично це створює два різні правописи, повторюючи ситуацію з білоруською мовою, де співіснують радянський правопис і тарашкевиця. Результат для української мови може бути подібний!
Коли хочете, можемо це детальніше обговорити на форумі.
У слові "да́лебі́" наголос падає або на останній склад (частіше), або на перший, але ніколи не на середній. Звичайно, можна послатися на те, що в поезії допустимі зміщення наголосу, але от у Котляревського все на місці:
Прости, паноче! проступилась: я далебі дурна була.
Не можна далебі злічити, які народи тут плелись.
За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам.
Або якщо брати з сучаснішого, то ось приклад із Івана Світличного:
Бо що як всі захочуть випадати? Хто зможе випадущим раду дати? Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!
Невесело величині зникомій У світі строгих регул і законів. І все ж я – випадок. Сам по собі.
Правду кажучи, хорошу риму до слова "небі" непросто знайти, хіба що так:
(за працю і за сміливість!). Хоча для мене західноукраїнська мова - то мова "Русалки Дністрової" та "З вершин і низин" (незрівнянно легша для сприйняття). Дещо незрозумілим залишилося слово "райнув". Однократна форма від "раяти"? Тоді якось не дуже поєднується зі "словами (чи по-вашому скоріше б мало бути "слува") надії".