Не заглядала сюди майже 2 місяці... і от, заінтригована назвою вашого вірша-диптиху, прочитала і приємно вражена - така глибина думок! Ви виросли! "5" - і безумовно.
Від мене теж "5". Славетна наша земля, коли сучасники складають їй такі пронизливо-патріотичні оди! Статистичні матеріали про жертви війни та голоду - щемний епіграф до твору.
Дійсно, чудовий акровірш і заслуговує "5"-ку! Гарний задум на сайті - рекомендувати вірші, бо обсяг інформації так стрімко збільшується, просто не встигаєш охопити все увагою..... І от виринають такі шедеври!
А я вас розумію із "дремле". Ну не можна ж все зі словником сучасної укр. мови порівнювати і прилизувати під його норми (які, до речі, дуже динамічно змінюються)! Дремле, капле, сипле..... - та сила-силенна гарних словоформ, якими особливо люблять користуватись поети, письменники. Миколо, "5" вам за все, без зауважень! (дякую за рекомендацію на цей вірш!)
Не треба було міняти слово "жалко" - хоч це русизм, але в деяких регіонах це вже діалект. (Пригадайте твори Кобилянської, Вовчок, Бордуляка, Українки...) Такі слова є незамінними для передачі народного колориту. В цій оповідці вони доречні. Слово "сучка" теж органічно вплетено в бабусину мову - образчик народного говору, сільських примовок-прокльонів. Ні в кому разі це не міняйте - втратите весь задум.
Отак просто скажу, що все Ваше римування ("слідкую" за Вами!) мені до вподоби! Поет - він, як фотограф, - вловив якусь мить (не обов'язково оптимістичну), пропустив через власну душу, вилив на папері... Наступна зафіксована мить буде вже іншою, можливо, дуже радісною. Але це вже буде інша історія...
У нас осінь посеред весни! Пишу коментар не тільки тому, що завжди реагую на осінню лірику, а ще й тому, що гарно. Особливо остання строфа вразила "Осінню квітку своїм холодом зігрів". Ставлю найвищий бал!
А я радію і тішу себе тим, що багатьом із вас поезія Романа зрозуміла і завойовує симпатії . Скромно колупаючи піч, скажу, що причетна до його появи серед нас! А Ромкові сайт теж дуже сподобався, тільки він не такий балакучий, як я і мовчить..... Ром, покоментуй поезії, думаю, багатьом буде цікавою твоя думка
Вірш "Осінь" спонукав мене почитати й інші ваші роботи. Я не розчарована, ви прекрасно римуєте. Вірші витончено-ліричні, гарно римовані, мелодійні. Звичайно, змістовні. Задоволена, що відкрила вас для себе. Буду слідкувати за творчістю! Натхнень вам!
Побачила назву "Осінь" - і бігом сюди, бо це улюблена моя пора і дуже гарно, лірично вами описана! Вірш мелодійний, ритмічний, легко читається. 3 та 4 куплети особливо гарні та образні. Вам "5" за цю поезію, Тетяно!
Мені дуже нагадує Оксану Забужко (моя улюблена на сьогодні письменниця) з її львівською вишукано-шляхетною мовою та ухилом до філософського копирсання в собі. Браво!
Дуже живописні поезії! Так приємно в уяві малювати дивними словами-мазками (як от "Вербіє озеро, і березіє гай"), весняні картинки! Ну а "Кульбабіють горбочки і узгір’я" - це супер взагалі! Цікаві перетворення іменників на дієслова. “Все забере весняна буйна злива…” - легко читається, ритмічно, мелодійно. І теж дуже образно. "Уже весна "- філософський, спонукає до роздумів. “Вода з покрить…” - формою та ритмом цей вірш ще й озвучується.... чути крапання. Браво! Також не можу не сказати про вдало підібрані світлини. Отримала справжню насолоду від цієї тематичної підбірки віршів. Величезне "5" Тут можна прочитати і дізнатись про автора більше: http://ivan-kovalenko.hrest.info/
Любомире, дякую! (Жаль, не відразу зреагувала, не бачила цього вірша-коментаря). Обов'язково видрукую його та передам поетесі, твори якої вам завжди подобаються та викликають таку живу реакцію. Гарне порівняння людини-героя, рятівника з ангелом...
От і дійшли до суті - не треба шукати винних у власних проблемах (як і оправдувати вчинки зовнішніми обставинами). З Тамарою згідна на всі 200%, що доля власного "Я" (як міри гідності) тільки у наших руках. Любомире, ви попросили приватом дати коментар, що я і зробила. Вибачте, коли він вас якось роздратував. Зазвичай, пишу коментарі рідко і тоді, коли відчую співзвучне і щось таке, що зачіпає душу.
Прошу висловлювати обгрунтовані та з конкретикою думки щодо "трошки відкорегувати". Що, де і ваші пропозиції, бо без цього коментарі поверхові і авторці, вчителю-мовнику з багатолітнім стажем та визнанням, відверто кажучи, буде важко їх зрозуміти чи взяти до уваги. Як на мене, таку поезію тільки за приклад можна брати, вчитися нею - виважене і підібране кожне слово. Як, наприклад, "мур неподоланий". Неподоланий, бо ще може бути подоланим. Можливість дії в цьому слові ясно відчутна. А от нездоланний - зовсім інше відчуття від слова - ніякої дії вже не передбачено, процес закінчився і крапка.
"Люди,питання мучить, Чи є така стаття Для тиx, xтo тeбe змусив Згубити власнe «я»..?"
Вразив епіграф. Перехресне питання: Любомире, а ХТО саме змушує загубити власне "я" людей, що їдуть за кордони у пошуках кращого життя? Ви, напевно, маєте відповідь, бо ж прагнете тим людям (чи обставинам) покарання...