Невдало я прочитала Вашу поезію. Ось тільки-що, просто над Вами був Віктор зі своїми натхненними і обнадійливими емоціями. А у Вас сумно... На превеликий жаль, скажу як на духу, мені ось саме зараз дуже і дуже близькі ті образи, які Ви змалювали...
Я обожнюю поетів, котрі не ховаються за свого ЛГ, мовляв то був не я , а мій ЛГ. Не дайте мені розчаруватися, бо я щиро вірю у справжність Ваших почуттів.
Зав"язли очі (рухи п"яні ) В липкому Shtankoвім "Тумані"... І знаєте, я спостерігала це явище 2 дні підряд. Все саме так: густий, молочний, липкий і... мокрий страшенно.
Хотіла трішечки позбиткуватися відносно "Може мене інші і любили, Та без тебе з ними я не жив!", але не буду, бо і мені сподобалася ця поезія. Так, були й кращі, погоджуюся, але справа не в красі, а в душі... І вона у Вас невичерпна.
А з Сонцем завжди так. Воно створене для того, щоб зігрівати. І всі його маленькі Сонечка такі ж безкорисливі. Спасибі, Катрусю-Сонечко за подарунок. Залишається побажати тобі і нам безкінечно довгого сяяння.