Кімната

Вікна запріли й дзеркалами
Вечір стрічали, пливли
Сотнями свіч над кварталами
В струменях вітру і мли.

Враз гіркота півроздягнена
Змучених вітром гілок
Профільтрувалась розтягнено
В кожен кімнатний куток.

Тіні розбіглись налякані,
В тюлевій піні – шторми:
Рвуться, бурунять, балакають
Міста осінні дими.

Вип’ю з бокалу прожитого.
Миті в майбутнє підуть.
Тихо крізь призму молитвенну
Добру проситиму путь.

Роки, події і швидкості,
Часу струмки і спіраль
Підуть під вартою вічності
В сонмів нічних магістраль.

Темінь злягла, але мучила
Довго безсонням думки,
Лиш на світанку засмучена,
Боязко стислась в кутки...