| К І М Н А Т А Вікна запріли й дзеркалами
Вечір стрічали, пливли
Сотнями свіч над кварталами
В струменях вітру і мли. Враз гіркота півроздягнена
Змучених вітром гілок
Профільтрувалась розтягнено
В кожен кімнатний куток. Тіні розбіглись налякані,
В тюлевій піні – шторми:
Рвуться, бурунять, балакають
Міста осінні дими. Вип’ю з бокалу прожитого.
Миті в майбутнє підуть.
Тихо крізь призму молитвенну
Добру проситиму путь. Роки, події і швидкості,
Часу струмки і спіраль
Підуть під вартою вічності
В сонмів нічних магістраль. Темінь злягла, але мучила
Довго безсонням думки,
Лиш на світанку засмучена,
Боязко стислась в кутки...
| 
у Вас 
0
