Написал коментар на цей вірш, а його немає... Ну, думаю, досвяткувалася... Та не моя вина у цьому, то автор вірш розмістив два рази... (зраділа, що із мною все гаразд)
Сумно-мрійливий вірш, у якому ліричний герой не втрачає надію на майбутнє разом із коханою. Сподобалася будова вірша. Дякую за приємні хвилини читання (і не тільки хвилини, бо прочитала вчора, а сьогодні повернулася ще раз, думаю, що не останній.)
Ой, за нелегку роботу Ви, Наталю, взялися! Скільки нас тут зареєстрованих на сайті? Я усіх і не знаю, знайома лише із активістами, та "приколістами" (тими, що чудять іноді), а ще знаю авторів, чиї вірші мені подобаються. То важко відгадати усі загадки, навіть, якщо вони так доступно пояснюють, про кого йде мова.
Точніше, зуміли прожити рік так, як годиться. То ж нехай: Буде сонячно в серці, і тепло в душі, А на вулиці завжди погідно. Сумувати не треба, любити спіши, Щоб прожити цей рік тільки гідно!
Випав сніг і до Парижу Вже гострить Софійка лижі, Міша - добрий сім"янин Їде з ним дружина й син! Я ж у хаті заховалась, Ожеледиці злякалась. Хто погоди не боїться, Вміє той повеселиться!
Про те, що у тексті говориться про "вдачу, як характер, говориться у строфах нижче: "не почути оманливих слів", "щоб ніхто не тривожив", "підла любов"...
ВДАЧА, -і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини; характер. // Нахил або звичка до чогось. // Характерна риса поведінки.
УДАЧА (ВДАЧА), -і, ж. 1. Позитивний, бажаний результат чого-небудь, щасливий збіг обставин для когось; успіх. // Творча знахідка, досягнення в праці. 2. Везіння, доля; талан.