Як хочеться плакати – плач, краще, можливо, й не стане, стомилася від чужих вдач, робиш сама собі рани. Скільки безглуздих шляхів можна було оминути, скільки оманливих слів треба було не почути!.. Більше не треба просити вибачень у тишини, краще весь біль пережити з іншої сторони. Щоби ніхто не тривожив, вдай, що тебе не існує. Доля тобі допоможе, шансу хоч не подарує. Просто повір, що це сон – рано чи пізно забудеш, дотиком ніжних долонь пообіцяй, що не будеш… Більше не будеш хотіти вірити в щастя земне. підлу любов не стерпіти – вже тебе не пригорне. Глянь у задумливе небо, викресли всі почуття. Так буде краще для тебе, вір, цього хоче життя…
|