Як хочеться плакати – плач,
краще, можливо, й не стане,
стомилася від чужих вдач,
робиш сама собі рани. Скільки безглуздих шляхів
можна було оминути,
скільки оманливих слів
треба було не почути!.. Більше не треба просити
вибачень у тишини,
краще весь біль пережити
з іншої сторони. Щоби ніхто не тривожив,
вдай, що тебе не існує.
Доля тобі допоможе,
шансу хоч не подарує. Просто повір, що це сон –
рано чи пізно забудеш,
дотиком ніжних долонь
пообіцяй, що не будеш… Більше не будеш хотіти
вірити в щастя земне.
підлу любов не стерпіти –
вже тебе не пригорне. Глянь у задумливе небо,
викресли всі почуття.
Так буде краще для тебе,
вір, цього хоче життя…
| 
у Вас 
0
