Марійко, прошу сприймати наші коментарі, як дружні поради. Це добре, що Ви так серйозно задумуєтеся над життям і його цінностями. Я б сказала, що дуже серйозно. Видно, що Ви відповідальна людина. Віршуйте і прислухайтеся до порад. Ми усі тут один у одного вчимося. Почніть хоча б із того, що рядки, які римуються, повинні мати однакову кількість складів. Перегляньте вірш, читайте інших і порівнюйте. У Вас усе вийде!
Тема багатьом відома, страшний сюжет, болючий і важкий. Вдало усе описано, поетично про таке, що важко взагалі, навіть думати... За це авторці найвища оцінка.
Не маю права нікого засуджувати (я про дурного, скаженого чоловіка та грішний вчинок жінки), але поміркую вголос: Бог дав життя і тільки він його може забрати. Не знаю, що б я могла думати у такій ситуації, але страшний гріх супроводжуватиме жінку все життя і тим більше, що свідками були діти, які можуть це сприйняти як реакцію на агресію і самі ж діятимуть так, коли стануть дорослими. Адже більша частина дітей із проблемами у вихованні саме із таких сімей.
Світлано, кашкет потрібний Діду для того, щоб прикривати те, місце, де дружина шевелюру вискубла. Хоча..... Є такий тост: "За силу, яка тримає шляпу". Я на нього віршик написала, тільки він російськомовний. Попереджаю, що дітям до 16-ти читати не можна! "Сила в шляпе" Потерпел корабль крушенье Возле острове Забвенье, Лишь могучая волна Сил своих была полна. Всех спасти она старалась Да на помощь отзывалась... И со шляпою своей Спасся молодец Сергей. Но ему не жаль одежд, Жизнь полным-полна надежд! Он по острову гулял И спасения искал. А волна не унывала, Души грешные спасала. Словно с пены Афродита, Вышла на берег Анита. Там нашла она ружье: "Вот спасение мое! Ничего, что нет одежд, Жизнь моя полна надежд. Ах, какая благодать! Пойду по острову гулять." И Анита не стесняясь, Красотою наслаждаясь, Как в раю тут наша Ева Голышом гуляла смело. А Серега все страдал, Он спасения искал... На Аниту, вдруг, наткнулся, Застыдился, испугнулся, Сразу шляпою прикрылся, От такой красы смутился! Только ей не до стыда: "Руки вверх!" Кричит она! Руки поднял - страшно стало, Только...шляпа не упала! И Анита в том раю Жизнь устроила свою. Развели они детишек: Две дочурки, пять сынишек. Те зовут Серегу папой. Он силён. В чём сила? В шляпе!
Бувають колискові (як побажання доброі ночі коханій людині), а у Вас, Олексію ("ранкова" - як ранкова ніжна пісня і побажання доброго ранку). Гарно так, ніжно, пісенно. Я аж замилувалася і позаздрила (по-доброму) тій жінці, що так дбайливо ставиться до неї чоловік. Якщо це не тільки у віршах, а й на ділі, то мої двійні компліменти!!!!!!!!
Вікторе, та ну його, той кашкет! Адам із Євою кленовий листок для цього використовували. А восени он їх стільки, тих кленових листків, та щей на колір різні. Вибирай, який захочеться, самі у руки летять.
Дякую вам усім, дорогенькі! Та усі компліменти передаю Віктору, бо майже вся лексика взята із його вірша. Просто він пише, що не любить осінь, а вона відповідає йому взаємністю. Осінь - мов жінка, із нею лагідно треба, нею треба милуватися, смакувати.