SITE LOGO
Нд, 24.11.2024, 03:42
Меню сайта
Наш опрос
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 871-900
Страницы: « 1 2 ... 28 29 30 31 32 ... 176 177 »

avatar
Дякую, Роксоланонько, я насправді дуже багата людина, бо у мене є ТАКІ ПРЕКРАСНІ РІДНІ ДУШІ! tongue
avatar
Так, справді, ця людина особлива, вона залишила слід у багатьох долях, вона стала прикладом для наслідування сотням людей, які її знали особисто, а ще тисячам, котрі про неї чули чи читали... і я дуже щаслива, що у моїй "скарбничці" є така світла душа! yes
avatar
Ми шукаєм чужих віддзеркалень,
А знаходимо лиш своє.
Дивовижні узори снує
Наше серце, в якому плекали
ЛЮБОВ... shy
avatar
Красномовним буває мовчання
В коханні і при розставаннях... shy
avatar
Намольфарила Наталя так чуттєво, гарно, вдало,
Закохати нас в цю осінь їй вдалося! yes
avatar
У мене також ієрогліфи, та переконана, мені також дуже сподобалося б ;)
avatar
Ой, не чужа, Вікторе, не чужа... тому, хоч кому б ми що не писали - все одно пишемо про своє, бодай між рядками... shy
avatar
У цих джерелах є не лиш світло... shy Дякую, Сестричко!
avatar
Любов завжди болить... shy
avatar
Дякую, пане Вікторе, що завітали!
avatar
В чарку я не зазираю - мружу міцно очі,
П"ю на-сліпо (слово ж маю, як дружина й хоче) ;)
avatar
Усе має право на існування, і Ваша трава також, пані Катерино :)
avatar
Дякую, Іванку! Я оце вирішила повернутись... до себе...
avatar
Знаю-знаю, усе в цім світі має значення - і слова, і простір між ними... а ще те, чим ми цей простір наповнюємо...
avatar
...Посаджу їх біля столу,
Влаштую гостину,
Всіх зберу у дружнє коло,
Мов свою родину.
Посумую, порадію,
Ще й помрію трішки.
Теплий спогад - то надія
(Гріє взимку ніжки) ;)
avatar
У морок знов день білий вгруз,
Слова любові впали тінню
На сонця диск, на вигин вуст,
І затулили зір прозрінню,
В якім, ще вчора зрячі ми,
Розбили всі орієнтири,
Аж так, що в серці біль щемить,
Мов хтось з грудей то серце вирвав...
І неба тло, і сяйво зір
Ураз, здається, потемніло,
Коли душа пішла за тілом
Усім табу наперекір.
Мовчи, мовчи, бо з віч вогонь
Є більш промовистим, ніж слово.
Торкаюсь пальцями до скронь
Твоїх безмовно...
Не вір, не вір, не вір словам!
Бо серце манить у тенета.
Згоріла прим'ята трава...
Любове, де ти??? shy
avatar
Не відаєш туги людської, Космосе!
Стікає сум по венах і не спиниться,
В пульсаціях звучу чийогось голосу
І вірю в те, що мрія мрій окрилиться.
Ловлю тепло, що рветься через відстані,
Ловлю душею всі небес означення.
Тавром людські серця навік помічені
За пристрасті, що болями оплачуєм.
Свідомість догорає, наче знищена
Реальністю, розтерзаною прірвою,
Яка щораз горою є найвищою,
Яка безсонням серце прагне вирвати.
Здається, ця любов - забави розуму,
Для тіла і душі неначе вбивством є.
В Небес за це пробачення ми просимо,
Хоч є любов завжди безмежно-чистою...
У сни втікаєм, ходим лабіринтами
У пошуках того, що нами втрачено.
Хтось, може, називає це інстинктами?
За що тоді просити нам пробачення?
В очах Небес не маємо розгрішення,
Шматуєм душу, прагнучи кохатися...
Усе вагоме бачиться на відстані!
Ти знаєш - з нами все ще може статися...
avatar
Та док ми будемо терпіти
Ярмо чужинське, скільки ще?
Чи волю знищено ущент?
Чи ми рабів покірні діти?
Віки неволі і хули,
А чи рука старшОго брата,
Що перевтілився у ката,
Вуста для правди нам стулив?
Чом волелюбство наше в тлін
Переродилось, чом зміліло?
Ми досить наймитами скніли
Не лиш в чужих – своїх краях.
Ніколи більше на поклін
До ворогів іти не будем,
Ми не раби – ми вільні люди
На рідній, батьківській землі!
Коли нарешті ця земля
Вже зродить свого Вашингтона,
Аби чужинськії закони
Не диктували нам з Кремля?!
Коли прозріють "гречкосії"
Й зірвуть полуду із очей?
Реальність ця мене пече -
Нема ще в нас, нема Месії...
Та вірю я в прийдешній день,
У волелюбний дух, що скресне,
І завітають знову весни
На землю віршів та пісень!
avatar
Пані Катерино, Ви напевно помітили, що навіть у найпесимістичніших моїх віршах бодай в останньому рядочку пробивається вогник надії на краще yes
avatar
Та зробила вже, а тепер думаю "чи вартувало?"...
avatar
Якщо він спокійний - то можна безболісно це зробити, та на моєму океані позахмарні цунамі ходять рядами... shy Дякую, Олександре!
avatar
Дякую, пане Іване, може й прекрасні - та все ж полинОві на смак...
avatar
Не знаю, Галинко, що там у мене подвоюється чи потроюється, бо просто пишу те, що відчуваю у конкретну мить...
avatar
Складаєм у небо, що треба й не треба,
Випорхують в нього жалі за минущим,
Коли їх впускаєм - звільняємо душу
Від тих тягарів, що закрили нам небо... shy
avatar
Вітаю нового автора на нашому сайті, нехай щастить на бурхливих хвилях океану Поезії!

Як я втомилась жити, мов та птаха
З пробитим серцем, зраненим крилом,
Бо кожен крок - неначе крок до плахи,
А кожна мить - лиш ворогу на зло.
І сон не сон - суцільне шматування
Душі моєї, вічно на межі,
І кожен день - неначе бій останній,
Де важко відрізнить свої - чужі...
Втомилась від облуди цього світу,
Від подолання прірв нерозумінь,
Від тих, що хочуть так несамовито
Душі мої сказати - "все, амінь!".
Напевно, що піддавшись цій утомі,
Душа моя могла би вже спочить,
Та краще, хай мене поб"ють всі гро'ми,
Ніж ворогам втамую ненасить!
Я не піду, не здамся, не зламаюсь,
Душі вогонь роздмухаю - нехай
Вона щораз, мов Фенікс, воскресає,
Аби життя вдихнути понад край!

А це мені згадалося моє давнє, дарую Вам на натхнення!
avatar
Пані Катерино, вітаю Вас навіть не з гарним віршем - а з тим, що Вас похвалив сам Віктор Кучерук ;)
avatar
Пишу і я, мов гострю зброю,
Бентежу неба голубінь,
Лиш не навчилось "курагою
У яхонтову мерехтінь"
Моє пірнати сонце... bv ;)

Гарно, Наталю, ще раз признаюся - я так красиво не вмію писати yes
avatar
Так, Вікторе, тут я й сама себе впізнаю, жодної новизни і експериментів - все, як завжди... shy
avatar
Дякую, що завітали на мій вогник, пані Алло!
avatar
По долі так повно означень,
На кОтрі зважати не хочем,
Деталі не мають вже значень,
Хоч зорі про все нам пророчать -
Про те, що спіткали ми вчора,
Про все, що утратимо завтра,
Про наслідки всіх перетворень,
До кОтрих нам прагнути варто,
Про шлях, що веде нас у Вічність,
І слід, що по собі залишим,
Про сяйво у сферах космічних
Душі, що злітає все вище...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz