ЧАС ОСМИСЛЕННЯ
Моя Рідна, Ти знаєш, Ти все добре
знаєш,
Що я можу сказати в рядках і між
ними.
Пережили з Тобою ми весни і зими,
Переродження, злети й падіння між
ними,
Де в боях гартували наш дух незборимий…
Все минулось. Тепло лиш між нас
не минає!
Називаєш мене Ти давно вже – «Рідненька»,
Найтепліше це слово, що є в цілім
світі,
Що окрилює душу, вітрами прошиту,
Що потребу сердечну в любові
наситить,
Коли промінь надії немов вже й не
світить
І бажань до життя залишилося
жменька…
Дорогенька! Скажу, що в душі
відчуваю
Я усі довгі роки, котрі ми є поруч.
Я для Тобі адвокат водночас є і хвора,
Невгамовний наставник, що в римах
говорить,
Що колись полюбляв у сізо
коридори…
Ти мені – мов
сестра, що за руку тримає!
Відчуваю тепло, що пульсує крізь
відстань,
Хоч давно вже іде кожен з нас
власним шляхом.
Пам’ятай, Ти є Воїном Світла безстрашним,
І жалі Тебе вже не здолають
вчорашні -
Скарб безцінний бо маєш Ти –
серце пречисте!
Промениста Душе, Ти іскришся
насправді,
Твій вогонь зігріває людей, що
навколо,
Ти для всіх – наче
лік від зневіри і болю,
Мати, Подруга,
Жінка, Ти – прагнення Волі,
Мудрість світу, дух
предків і втілення Правди!
Я так рада, що наші дороги
сплелися,
Хоч добряче на них покололо нас
терням…
50 – час
осмислення, шлях неповернень,
Коли слід засівати
до Вічності зерна,
Йти вперед, до
мети, де омріяна пристань.
Час-провісник всього нас навчив
безумовно,
Є пора засівати, є час збору
збіжжя.
Вір не вір, Ти для мене - душа
дивовижна,
В Тебе світла по вінця, сталевий
дух-стрижень.
Будь такою ще
стільки! Живи нам наповну!
Лиш любові, єдиної зичу любові,
Щоб Тебе зігрівала в морозяні
зими.
А свою я любов Тобі виплесну в
римах,
Хоч ці рими, як я -
божевільно-нестримні…
Час на «ТИ»
перейти!
Многа літ, будь здорова!!!
|