Мені тісною стала шкіра - Душі у ній бракує місця. Чи вдасться, Рідний, переплисти Цей океан вагань безмірних?
Тоненьким лезом ювеліра Стинаєм маски з віч, що в'їлись Віками холоду й знесилля, В пустелях фальші та зневіри.
Затихне все - птахи і гро'ми, Минуть жалі утрат вчорашніх. Єднання душ - чи є щось краще, Що зцілить в нас правічну втому
Від місць, де ми були лиш гостем, Від бід, котрі гірчать полинно?... Душа жадає перевтілень І крила неба спрагло просять!
|