Народе мій, змалілий!

Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Davudenko • 22:30, 28.08.2012 [Лінк на твір] 0Спам 8 oles • 23:07, 01.09.2012 [Лінк на твір] Дякую Вам, пане Іване,що завітали та залишили пятірку.Заходьте ще , буду радий.Творчої Вам наснаги. 0Спам 2 Did • 06:43, 29.08.2012 [Лінк на твір] Мало, на жаль, оптимізму в словах, а саме його, мені так здається, сьогодні дуже не вистачає українцям. 0Спам 7 oles • 23:05, 01.09.2012 [Лінк на твір] Дякую Вам ,пане Вікторе, за відгук та коментар.Що до недостатності оптимізму, так в мене на сьогодні його майже нема.Може хтось і бачить сьогодення більш райдужжним,то вже справа особиста.Ще раз дякую що завітали, заходьте ще ,буду радий.Творчих Вам успіхів та натхнення. 0Спам 3 Asedo1949 • 16:54, 29.08.2012 [Лінк на твір] Я вже Вам відповідала, що наші думки - матеріальні, як думаємо, так і живемо. Щоб змінити життя, нам треба навчитися думати тільки позитивно, а якщо думати про вчорашнє - то будемо ходити по кругу, що просимо, те нам Вселенна і дасть... 0Спам 6 oles • 22:53, 01.09.2012 [Лінк на твір] Дякую Вам,пані Катерино,що завітали та залишили коментар.Кожна людина має право на свій світогляд,свої переконання та віросповідання.Я ні кому не навязую своєї точки зору, і не збираюсь ні з ким дискутувати з цього приводу.Я просто у творі виклав свої болі , а може й відчай з приводу сьогоденного життя у нашій країні.А зприводу ходіння по кругу, то ми будемо ходити так до тих пір,доки не вивчимо СВОЮ історію,а не ту пропагандиську її потвору ,що тиражирується підвладними інституціями.Дякую Вам ще раз, заходьте, буду радий. Творчих Вам успіхів та натхнення. 0Спам 4 Валькірія • 18:55, 29.08.2012 [Лінк на твір] Та док ми будемо терпіти Ярмо чужинське, скільки ще? Чи волю знищено ущент? Чи ми рабів покірні діти? Віки неволі і хули, А чи рука старшОго брата, Що перевтілився у ката, Вуста для правди нам стулив? Чом волелюбство наше в тлін Переродилось, чом зміліло? Ми досить наймитами скніли Не лиш в чужих – своїх краях. Ніколи більше на поклін До ворогів іти не будем, Ми не раби – ми вільні люди На рідній, батьківській землі! Коли нарешті ця земля Вже зродить свого Вашингтона, Аби чужинськії закони Не диктували нам з Кремля?! Коли прозріють "гречкосії" Й зірвуть полуду із очей? Реальність ця мене пече - Нема ще в нас, нема Месії... Та вірю я в прийдешній день, У волелюбний дух, що скресне, І завітають знову весни На землю віршів та пісень! 0Спам 5 oles • 02:05, 31.08.2012 [Лінк на твір] Дякую Вам, пані Наталіє,за такий зворушливий відгук.Мабуть ця тема Вас пече.Мені здається, що проблема духовного рабства закладена у наших генах.Ми завжди ходили до всіх кланятися.То до варяг, то до Візантії,то до поляків , то до турків і татар,то до москалів,а тепер ща й до Вашінгтону.Кому ми ще п*яти не лизали? Ми занадто загречкосіяні,втупили свої очі в ріллю і нічого бачити нехочемо.Але найжахливіше те, що ми блище стоїмо до канібалізму, чим до збройного супротиву антинародному режиму. Згадаймо 33-рік: поїдали власних дітей , але проти режиму повстати незмогли.А що до Вашінгтона,так він прийшов після громадянської війни...Заходьте, буду радий.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі