ТИ!

я в долонях твоїх,

як пташка…

не важко?

любити мене – не важко?

схиляю журливе чоло –

стільки!.. перебуло…

я в долонях твоїх,

як промінь…

нарешті вернулась додому…

Істинне!

Сонце зійшло:

не віддай мене більш нікому…

я в долонях твоїх,

як у ма-ківці…

у молочно-ліловій квіт-ці…

з ліловинкою –

місячно-білі

мак розливає квітки…

я в долонях твоїх –

комашкою…

донедавна

дрібною пташкою

билася з відчаєм об шибки

а ти –

увійшов,

розвіконив небо…

щаслива і вільна!

це ж треба…

Ти!

для чого ж тепер

втікати?..