Живи
в мені затаєно і світло, Не
на моє ворожачи ім’я, Така
п’янка й по-юному
розквітла Серед
моїх ілюзій та сум’ять. Твори
свої миттєвості високі, Комусь
палкі даруючи слова. Тобі
одній завдячує мій спокій, – Дзвени
в душі, як музика жива.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
0
Таке замилування і така любов висока і світла! 
Прекрасна поезія! 
