Попід небом радянським в їдальні сидів, поїдав за копійки належне, щойно гречку дешевим портвейном запив, як почув, що ми вже незалежні. І без бога прожити й нужденних спасти ми змогли на початку століття, повні віри в єдиність і вірність путі, обіцянкам зрадівши, як діти. Нині нових примар зажадали дійти, душі новим дурманом зігріти, повні віри в єдиність і вірність путі, обіцянкам зрадівши, як діти. По спіралі історія п"яна пливе, розкидає химерне зерно, і старе перероблене знов на нове, і на зміну лайну йде лайно. І, як знову з верхів нас до раю вести чергові зажадають істоти, плюну знову на той балаган, як завжди. Я завжди буду проти. Проти. Я -- прокляття режимам, ідеям, верхам; як всіма ними проклятий буду, тоді й матиму щастя, що, може, роздам, отому божевільному люду.
З огляду на нинішній політичний "бєзпрєдєл" усіх мастей - вірш у десятку!
От тільки "І без бога прожити й нужденних спасти ми змогли на початку століття" - цілковита неправда. От і жили ми через це 75 років у духовному вашими словами буде сказано - лайні.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
