На землі мокрота бавиться в болоті,
Могутній дощ періще смутою і жахом.
Природа матінка плаче у скорботі,
На подив свій, вона змагається зі страхом .
Похмура злива із наморщеним чолом,
Навколо нас в щоденному хаосі ллється.
Надворі буря піднімається зі злом,
Властиво так завжди на лихо остається.
Іди тепер спитай, про сутність, про любов,
Діяльність влад, інтриги підлі закулісні.
Далекий зір крізь простір зливу не знайшов,
У нього окуляри на ведінь затісні.
Долоні у погоні марність не беруть,
Удають із себе Бога щедрим на віки.
Простори на безсмертя тайно роздають,
На згин природі, від безпросвітної руки.
І де же сила та. що для нас світила,
Така уся кругом безмежна та барвиста.
Можливо її злая буря підхопила
Коли кричала їй природа голосиста.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
