СУМНА ІДЕ У ЗАБУТТЯ
СУМНА ІДЕ У ЗАБУТТЯ
В журбі була, любов просила,
Шукала ласку добрих слів.
Від заздрощів усіх косила,
Неначе зір її осліп.
Он як вона добро зустріла,
Які відтінки кольорів.
Пергамент совісті закрила,
Наклала гнів до темних брів.
Сузірь ненависті відкрила.
Розвої чорним обвила.
В журбі була, любов просила,
Прийшла - вітрами замила
Залізла в клопоти міщані,
Клубочок путать почала.
Снагу надії не вміщає,
До серця браму причиня.
Така подруга супокою,
Сердечку посміх не пуска.
Стоїть сумною під вербою.
В журбі самотня знемага.
Щоб ревне втішити безкраю,
Плекає тьму без каяття.
Бажань змінитись не шукає,
Сумна іде у забуття
Додав: Davudenko (08.09.2015)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1252 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА