Сніг не здужає тримати твої сліди, і вони розсипаються, кожен крок розпадається на мільярди прозорих крупин, і якби я могла назбирати твоїх слідів, приворожила би тебе міцно і незворотно...
Ти смієшся, знаходиш ниточку на моєму светрі, тягнеш її, - і я по-дурному щаслива: тягни, тягни сміливіше, не відпускай! Розплітай мене, я й так не була живою... Тільки потім сплети по-новому, на свій смак і розсуд.
Я не знаю, чи існує така мелодія, що може цілком передати мої хвилювання від твого дзвінка... Я б купила ту музику за будь-яку ціну, оселила б її в телефоні, - хай живе і зростає.
Жінки, як золото, дзвінко йдуть тобі в руки, але більшість - крізь пальці... І тільки одна має щастя щоранку випускати тебе по краплині.
Чому ж не розплів до кінця? Не пустив?! ...обір..ва..ла..ся нитка.
Сліди людини і справді дивовижна річ.. Можна ними приворожити, начаклувати, зурочити.. і добре, що сніг довго їх не тримає... А у Вашого серця чому така ниточка тоненька, що взяла й обірвалася? Гарний вірш, Аню!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
Гарний вірш, Аню!
