ЛЮБОВ ВКРИВАЛИ ПИЛОМ

ЛЮБОВ ВКРИВАЛИ ПИЛОМ

Авжеж ти такий, а я така,

Любов від нас тому й тікає,

У душі імла хоча й тонка,

Та подих свіжий не пускає.

Плач і крик не ладну вибрав пору,

Змучені не спавши дні і ночі,

Коли ревний страх узявши гору,

На посту стояли мов дозорчі..

Перший хто візьме собі провину ,

Ставши поруч без подиву й тривог,

Щоб нарешті зняти павутину,

Яка томила очі для обох.

Наперекір сплутав інше з цілим,

Вважали що все так має бути,

Любов ховали, вкривали пилом,

Бо задум мали без страму лютий.

Тепер в журбі ходимо по світу,

Усе згубивши, змушені страждать,

Поклик свій не хтіли зрозуміти,

Щоб любов вище норову піднять.