Богда́н-Юрій Микола́йович Кра́вців (псевдоніми — Граф, Остап, Самітній олень, Шевчик) (* 5 травня 1904, село Лоп'янка, Рожнятівського району, Галичина — † 21 листопада 1975, Рутерфорд, Нью-Джерсі, США) — український поет, перекладач, редактор, критик. Дійсний член НТШ, УВАН, редколегії «Енциклопедії українознавства Автор 11 збірок поезій, член ОУП «Слово», активний діяч українського націоналістичного руху, активіст Української військової організації, Союзу української націоналістичної молоді. Перший крайовий провідник ОУН.
Ю́рій Іва́нович Ли́па (* 5 травня 1900, м. Одеса — † 20 серпня 1944, с. Шутова, Яворівський район, Львівська область) — громадський діяч, п
... Читати далі
Гдаль Григорій Іванович (* 4 травня 1941 року, с. Човгузів — † 2006, Київ) — український поет. Народився 4 травня 1941 року в селі Човгузів Теофіпольського району Хмельницької області в сім'ї учителя. Трудову діяльність розпочав на київських новобудовах, служив у Радянській Армії. Закінчив Київське музичне училище імені Р. М. Глієра, Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого.
Поезія , що стала піснею
Весняний полон
Слова: Григорій Гдаль Музика: Костянтин Мясков
У весняному полоні Скачуть коні, буйні коні, Скачуть коні, гей! Грім весняний пестить гриви, Грім весняний просить зливи, Коні гей! Коні гей! Ронить небо блискавиці З висоти в глибінь криниці, Гей!
Зупиніться буйні гриви, Небо, небо кида зливи В груди! Та вже коні пролетіли, Й слухать коні не схотілі - Літо буде!
Де так буяли трави мовчазні, Взаємності зелене й спрагле диво, Лише на дні душі, на самім дні Ще гріє світ надія терпелива. Що знов політ з’єднає острови, Що це лише диявольська реприза, Хоч кислота іржавого заліза Вже і в мені труїть Гіркотний смак трави.
Петро́ Іва́нович Арте́менко (2 травня 1918, село Губське, нині Лубенського району Полтавської області — 5 квітня 1942, Лубни Полтавської області) — український поет, перекладач.
Віра Михайлівна Єніна (19 квітня (2 травня) 1906, Новотроїцьке — 26 листопада 1977, Київ) — українська радянська письменниця і поетеса, художник-графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР (з 1952 року), дружина поета Миколи Шеремета
Кириче́нко Фе́дір Три́фонович (* 2 травня 1908, Рашівка — колишньої Роменської округи Гадяцького повіту Полтавської губернії — † 27 квітня 1985, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області),
... Читати далі
Микола Олександрович Василенко (*1 травня 1924, село Загорянівка Білозерського району Херсонської області) — український поет, прозаїк. Жертва Сталінських репресій. Лауреат літературної премії імені В. Мисика.
Микола Василенко
Балада про материнське серце Давно колись, де за рікою Шумів у заростях байрак І бігла стежка між травою, Красуню полюбив юнак. Але в красуні, як на зло Живого серця не було. Вона, де лози ситникові, Сказала якось юнакові: "Ти мною мариш. Бачу. Знаю. Але тебе я не кохаю. Відтоді буду вік твоєю, Як серце матері своєї За вибалок, де низка веж, Живим до мене принесеш". Зійшла на землю темна ніч, Заклуботали в небі хмари, Неначе там топили піч Вологим хмизом куховари. У вікнах вигасли вогні, Замовкло все в глибокім сні. Але юнак не може спати… До ліжка йде він, де вдова, Де рідна, ... Читати далі
Павло́ Микола́йович Гірни́к (* 30 квітня 1956, Хмельницький) — український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009).
Один з творів
* * * Слова і біль — матерія жива. В ній сховані великі таємниці. Вогонь із глини творить і дива, І горщики, і цеглу на в'язниці.
Засукуй рукави. Суши, вимочуй, Живими пальцями байдужість виминай. І ти побачиш, як скресають очі, Неопалимі, наче купина.
Якщо забракне сил у цьому герці, Якщо талант за кусень продаси, То попечуть на глечик твоє серце Палючі очі вбитої краси.
1983
-=------------------------
Яросла́в Іва́нович Павуля́к (* 30 квітня 1948, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області — 25 листопада 2010) — український поет. Член Національної спілки письменників України. Член Спілки українських письменників Словаччини.
Ві́ктор Миха́йлович Глу́щенко (*29 квітня 1939, Суми) — поет.
-=----------------------------------------------
Мірта́ла Сергі́ївна Пилипе́нко-Кардинало́вська (* 29 квітня 1929, Харків) — українська художниця, поетеса. Член Національної спілки письменників України. Творчий псевдонім — Міртала.
Одна з поезій
* * * Три — п’ять — сім — ніколи днів не злічим! Час не має межі — біжить — біжить — біжить — А що, як невпинний біг частин, електронів усіх на місці враз зупинити — чи буде час тоді жити? Невже у вагадловім кроці в його дерев’яній коробці шукати доказу вперто, що маємо час попереду, майнув він позаду і вмер, але ніби є й тепер, за годиною знову година? А може, і зовсім немає тих років, хвилин, годин, і час причалу не знає — стоїть без початку і краю?.. <
... Читати далі
