Такі часи, такі звичАї
Душа болить. А світ шанує зло.
На сонці бачить темні хмари.
В собі вихвалює добро.
I знов царі, і знову челядь.
Цей світ , Тарасе, не змінивсь.
Чужинці по команді цілять.
I ціллю став твій Заповіт.
Сковороду як не згадати -
Про звичай, город, про права.
Якщо ми хочем світ поправить,
То з себе починать пора.
Світлана Копилова.
|