Такі часи, такі звичАї


Душа болить.  А світ шанує зло.


На сонці  бачить темні  хмари.


В собі вихвалює добро.  



I знов царі, і знову  челядь.


Цей світ , Тарасе, не змінивсь.


Чужинці  по команді  цілять.


I ціллю став твій Заповіт.  



Сковороду  як  не згадати -


Про звичай, город,  про права.


Якщо ми хочем  світ поправить,


То з себе починать пора.  



Світлана  Копилова.