Наче Місяць у чорному вирі, Що над світом розпластаним ліг, Так вночі у службовій квартирі Над дверима блищить оберіг. Рукоділля з мішечком якимось, Де зашиті зубки часнику, Роздивляюсь, як тільки прокинусь, Розкладачку зібравши м’яку. Відрізняю очима від стінки Це кружальце в часину нічну, І в інакшу, не в ранішню тільки, Як відходжу нарешті до сну... Не король я у древньому замку, А інфант працелюбний двора, На якому прибрався я зранку - Хай по чистому йде дітвора.
|