Пальці повільно стискаються і перетворюються у кулак… «Знову! Набридло… Невже так важко зрозуміти, що я образи не вибачаю?!» У голові повний безлад… Зуби зчіплюються самі собою і ти вже чуєш звук від старого шкафу. «Колись він не витримає цього» - виникає врешті ясна думка і ти нахиляєшся, щоб позбирати випавши речі. Слабкість… Знову задишка… Набираєш повні груди застоєного повітря і так само тяжко видихаєш. Все ж сідаєш на підлогу і відчуваєш, як очі стають вологими, а подих ще частішим. Починається монотонне гойдання. «Ну чому?! Я дуже слабка для цього…» Тулуб повільно падає поруч з випавшим одягом. Просто лежиш. Нічого… Ніяких думок… Порожньо… До тями приводить дзвінок. Ти з трудом піднімаєшся і йдеш до дверей. У них усміхнена мама дивиться на тебе і буденно запитує: «Що спала?». «Угу» - єдине, що ти відповідаєш і повертаєшся у свою кімнату. «Ну що ж… Живем далі! А куди діватись?!» У голові виникає неприємний спогад, який і зробив тебе такою. Очі знову наливаються слізьми… «Я сказала «НІ»!» Через мить у колонках лунає твоє життя « Dis - moi » … Mais je ne veux pas…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Щиро дякую за коментарі! А прозою, бо пишу на телефоні, не можу відформатувати. Обов'язково пізніше додам формі. На комп'ютері забула пароль входу на сайт.
у Вас 
0
