І ось малюю на піску Слова забутих істин наших, Що виринали у пітьмі І говорились уві сні, Де кожен крок, як авантюра, Де помилки не є страшні Де я тебе на вік забула, Де серцем сховані думки. Водою змито дні з тобою, Вітрами стерто почуття. І лиш відлуння йде журбою, Відлуння - серця каяття. "Пробач" - забуте наше слово. Прости мене і забувай. Я так хотіла буть з тобою, Та залишається одне "прощай".
2 perexid: дякую. я теж так думала, але тоді втрачається те, що хотілось сказати((
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
