Я народилася 4 жовтня 1980 року в Києві. Саме тут, у Києві, і провела більшу частину життя. За світовідчуттям близькими є два міста, свого роду дві малі батьківщини - Київ та Івано-Франківськ. Перший - еклектичністю, строкатою розлогістю Подолу і Хрещатика, другий - суворою готичною вишуканістю вузьких вулиць та крихітних кав'ярень. Батьки - студенти-технарі - розлучилися через рік після мого народження. Виховувалася в бабусі й дідуся, в яких і перейняла все найкраще (любов до свободи та життя) і найгірше (страх перед ними ж) у собі. Закінчила із золотою медаллю звичайну київську школу, щоправда, клас був (украй несподівано для мене як гуманітарія) фізико-математичного та креслярського спрямування. Не креслю. У 1997-2001 роках навчалася в Київському національному університеті культури та мистецтв, здобула повну вищу освіту за спеціальністю "Культурологія". Фах обрано за покликанням, усупереч здоровому глузду, зиску, родинним традиціям і змарнованим можливостям протегування. Тому, природно, були і перемоги на всеукраїнських студентських конкурсах, і червоний диплом. Кандидат педагогічних наук. Дисертація, яку було захищено 2006 року, присвячена релігійно-освітній проблематиці Київської Русі. Доцент кафедри культурології Інституту філософської освіти та науки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Відмовляюся від пропозицій іти працювати в НДІ з однієї причини: подобається спілкуватися зі студентами. Навіть коли це важко і не все вдається. Єдине, що я вмію робити, - викладати та займатися літературною справою. Вірші пишу з... років. Більш або менш нормальні речі зафіксувала в себе років десь із двадцяти-двадцяти двох. Пишу "не з книжок, а з життя". Навіть якщо йдеться про Джордано Бруно чи Христа: просто результат обміркованого і зіставленого з пережитим. Від цього часто страждаю. І радію. Спрямованість: філософська, релігійна, інтимна лірика (зрештою, вся - філософська). Мої уподобання у філософії: християнство, Григорій Сковорода, Микола Бердяєв, Макс Шелер, Еріх Фромм. Мої захоплення в мистецтві: російська лірика Срібного віку (насамперед Борис Пастернак та Марина Цвєтаєва), поезія шістдесятників (особливо Андрій Вознесенський і Євген Євтушенко), живопис Вінсента ван Гога та Михайла Врубеля. Член Редакційної колегії Міжнародного літературно-художнього журналу "Ренессанс" (із липня 2008 року). Член Всеукраїнської творчої спілки "Літературний форум" (із травня 2007 року).
2008 року у видавництві "Український клуб" вийшла у світ збірка поезій "В шорохе полета".
З моїми творами, поганими і добрими, можна ознайомитися на сторінках таких Інтернет-видань:
Постійний автор літературно-художніх журналів: "Золотой век" (http://www.goldenage.com.ua) та "Ренессанс" [обидва видаються у Києві]. Публікуюся в Міжнародному літературному журналі "Крещатик" [виходить у Мюнхені (Німеччина)] (http://www.kreschatik.nm.ru). Окремі твори друкувалися в міжнародних літературно-художніх альманахах: "Каштановый дом" (2008) і "Современный Ренессанс" (2008) [обидва видаються в Києві].
Перечитав вірші. Можна сказати, "професійні", достатньо високого рівня, на відміну від більшості того що тут публікують...але не відповідають моєму особистому смаку -- нудні, філософічні, з відсутністю яскраво виражених емоцій...як у Пастернака чи Ахматової...
Пану Мозелю: величезне спасибі, бо я і є нудний філософ А якщо серйозно: по-моєму я не варта порівнянь з Такими персоналіями. Щодо темпераменту: почитайте мої російські вірші, там я підлягаю звинуваченням за те, що "рву і мечу". Просто українська мова - це для мене ніжність, а російська - пристрасть. Ще раз дякую!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
Я народилася 4 жовтня 1980 року в Києві. Саме тут, у Києві, і провела більшу частину життя. За світовідчуттям близькими є два міста, свого роду дві малі батьківщини - Київ та Івано-Франківськ. Перший - еклектичністю, строкатою розлогістю Подолу і Хрещатика, другий - суворою готичною вишуканістю вузьких вулиць та крихітних кав'ярень.
у Вас 
0
Пану Мозелю: величезне спасибі, бо я і є нудний філософ 
А якщо серйозно: по-моєму я не варта порівнянь з Такими персоналіями. Щодо темпераменту: почитайте мої російські вірші, там я підлягаю звинуваченням за те, що "рву і мечу". Просто українська мова - це для мене ніжність, а російська - пристрасть. Ще раз дякую!!!