Не тримайся за нитку. Давно уже лопнула кулька. Безтілесне падіння – всього лише декілька діб. А малесенька смерть забавляється краденим пультом, спрямувавши на тебе, тисне безжально на «sleep».
І приходить покора… А потім – кора і короста покривають усе, що надибають зовні. До тла. Ти ворушиш легенями, втомлено хаваєш простір, завмираєш, як риба, під чорними водами зла.
Навіть страшно подумати – нічого більше ламати. Давні друзі – на друзки. Нема куди більше піти. Тільки горлом виходять густі кетамінові мантри, а у снах – то кентаври живуть, то кити
пропливають незграбно, збиваючи тишу хвостами і нашіптують, сучі потвори, штовхають на дно… «Не тягнися за ниткою. Бо всеодно не дістанеш» І зшиваються намертво звуки в одне полотно.
Хто зібрався в мерати, Або зарас на підпитку.. Не зможе тримати, Щось конкретно за нитку. Ти живи і твори..., Почутям дай волю! Краче від житя бери, У серці без болю, Повагою Bedrekivskuj
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
