Кажеш, талант – працює, а геній творить? Чим же тоді займається ТОЙ ЩО НАД НАМИ? Ось позникає трохи людей і стане менше заторів, а потому підуть сніги розмотаними бинтами. Ми такі геніальні, ми вміємо жити дзвінко і лунко, тільки агатове небо хронічно стискає м’язи. Хлопчику Карантіно лиши свій марлевий поцілунок лиши лимонну надію на біг-бордах моїх повязок. У цього світу є свої санітари і чорнороби тінями невідмитими вічно висять на стінах. А також є той хто точно знає якої ти проби, коли починається страх і кінчаються вітаміни. Катайся, тусуйся, носи свій галімий шарфик, плодися і множся чи просто цілуйся з ким хочеш. …Одначе я знаю: вночі відчиниться шафа, і звідти до мене вийде Лимонний Хлопчик.
|