Анна Малігон, 30-11-2009 Якби я була не твоєю, носила б червоне хутро, купила б великий акваріум, пізно би прокидалася, слухала б Лару Фабіан, їла б заморські фрукти, довгий диван продавлюючи.
Ось і прийшло: рукавичка відрощує пальці, Наша дорога кричить ліхтарями спілими. Наша дитина із мене витягує кальцій. Окрім ключів, ми нічого не маємо спільного.
Якби я була не твоєю, у мене була б червона сім-карта, усе чікі-пікі, усе по контракту і вдосталь. Якби не для тебе – була б я успішна й цицьката і мала би де в чому досвід.
А нині – ступаю по сріблу босою, тонку металеву музику ніби притишую. А ти забавляєшся боксом і Босхом, і фарби густішають.
Наші дерева старіють. Їм більше рости несила. Військо – поховане. Замки піщані – повалені. Коли я була не твоєю… смішний сарафанчик носила, і ти в перехрестя бретельок тоді цілував мене.
І геніальність часто непомітна , бо ми не звикли бачити її в житті
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
