Згорнуті файли. Кастровані сни середи… Так, по контуру крові, навпомацки, ходиш туди-сюди і не рік, і не два – а солона зима перезріла. Я приборкала білого звіра.
З чого ти зіткана, дівчинко? Автор твій де? і кому червоніє від сорому “Каркаде”, тривожно маскуючи лейкоцити? Я не буду тебе просити…
Слово. Крапка. Потім іще одне слово. Деліт. З ким би ту бісову середу розділить? І жадно летіти, збивати стовпи, мов оскому… Я тебе не скажу нікому.
Звірі ховаються. Вужчають вікна осель. Внутрішній голос уперто скрипить, як осел: “Він бо дитина. А діти – огидні. Вони ж – індиго.” І вже на рахунку зими недостатньо снігу…
І так ти за мною ростеш. Я від тебе росту. Ти – по драбині. Я – по хресту.
це не мій винахід, я його просто охудожнила) дякую)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
