Стою на постаменті, геть не схожий На того, з кого ви мене зліпили. А ви приходите, волаючи: "О, Боже, Ти – світоч націй. Дай натхнення й сили!” Я б дав, якби у темних тоннах бронзи Закралася хоч крапля тих емоцій, Які збирав поет, ходивши босим, У полі, на тринадцятому році. Ще у землі краплинами металу Я й думати не міг, що так складеться. Дістали, зплавили, представили загалу, Дітей зігнавши. Так у вас ведеться...
Подякуйте творінню із металу, Що я стою, терплю фальшиві оди. Одне прохання: витирайте сало, Коли торкаєтесь і кажете: "З народом”. Питаю вас: були ви на могилі Хоч раз у нього, ставши на коліно? Ви всі, коли людей багато, – милі, У груди б’єте: Слава Україні! Ви вивчили слова і, ставши разом, Співаєте "Не вмерла..." на бенкетах. Я ж, пам’ятник, мовчу. Лиш час від часу Болить мені за бідного поета...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
