В нас дощем змиває листя із асфальту І відблискують будинки темно–жовтим, Роблять ластівки своє останнє сальто. Ти колись цьому раділа, А тепер... Хто ти?
Ти про осінь не згадаєш, як раніше, Але інколи в душі беруться ноти, Що примушують тебе писати вірші Підсвідомо, ностальгічно, А тепер... Хто ти?
Ностальгія відмирає поступово, Вже й листи не відсилаєш щосуботи. Чи "Люблю” вже стало словом іншомовним? І побачиш — не згадаєш, Бо тепер... Хто ти?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
