ВЕРХОВНИЙ ЗОРНИЙ ПОГЛЯД

ВЕРХОВНИЙ ЗОРНИЙ ПОГЛЯД.

Тривожно тріщали сороки,

Їх гомін котився все ближче,

Зненацька здіймались мороки,

Неначе їх гнало вогнище.

Пусту стихію цей ґвалт збудив,

Піднявши чекання тривожне,

Хтось дику чутку умілу пустив,

Для всіх вчинив чуття сполошне.

І сталась би біда непоправна,

Оповита сорочим криком,

Якби не ясність зору справна,

Хаос спинивши мудрим світом.

За всім є владний чуйний догляд,

Він і є для всього судія,

Його Верховний зорний погляд,

Для нас аж від Господа сія.