БІГУН - ЛІТУН

БІГУН - ЛІТУН

Куди біжиш, куди ідеш,

Упоперек дороги сам,

В обідній час гляди зиркнеш

А сонця то й немає там.

Там воно, йому здається,

Бігун нарешті хід збавля,

Витер піт який, так ллється,

Літун заплакав як маля.

Пливе земля у бігуна,

В очах у нього підвечірок,

Така вже доля в літуна,

Яка в пилу не знає мірок.

Була мета на всі слова,

І ось побіг за таїною,

За чим бігун той порива,

В імлу блудливу із жагою,

Коли ж бігун той надірвався,

В пусту за марою ганять,

Він щиро Господу признався,

Все треба чесно починать.