НАВЧИЛАСЬ ВІРИТИ, ЛЮБИТИ

НАВЧИЛАСЬ ВІРИТИ, ЛЮБИТИ

Душа сахнулась, глянула угору,

І біль нараз знеморений притих,

Відчувши там свою святу опору,

Душа за мить злетіла до святих.

Тож недарма, їй там право дали,

Милість святу мудро роз’яснили,

Злість привичну, застарілу зняли,

Й Божим словом душу воскресили.

Тепер душа з Божого наказу,

У плоть свою, до життя вернулась,

Цінить його почала відразу,

Змінивши світ, людям посміхнулась.

Дух її коханням був забитий,

І кров буяла зовсім вже нова ,

Бо навчилась вірити, любити,

Бо мала Бога і його слова.