КОХАННЯ ЗІ СВОЇМ ВІНЦЕМ

КОХАННЯ ЗІ СВОЇМ ВІНЦЕМ

В місті чи в селі стрінуся з тобою,

Любов моя божественно – казкова,

Отак вживу ми вкриємось красою,

В лункій тиші - О, сяйво світанкове!

Моя з любов’ю стелиться дорога,

Не зменшуй сяйво, кожному своє ,

Ти вранці підіймаєшся від Бога,

Мій світ від Господа, також встає.

Весняна тепла і прозора днина.

Ох, час любові мудрості шукать,

Подай же нам усміхнену Зорину,

Лише душі, на мир, та благодать.

Бо ми землі і сонцю рівна рівня,

Цвісти з любов’ю хочемо кругом,

Пускати щире мудрості коріння,

Плекати долю під своїм хрестом.

В місті чи в селі, від мого уміння,

Любов в душі застукає тихцем,

В ясній красі, від зірочки везіння,

Прийде кохання зі своїм вінцем.