СУДЬБА

СУДЬБА

Моя ти скромна героїня,

Ти ж моя покірлива судьба,

В часи прикрас, немов богиня,

В час скорботи сльози і журба.

Ти від порога, від домівки,

Ішла зі мною до прозріння,

В мислях ти і в моїй хотівки,

Пеклась про мудре розуміння.

Так без озлоби і без меча,

Стежину совісті стелила,

Немов жаринка, немов свіча,

Щастю путь гріла і світила.

А в полі праведної битви,

Ти на коліна не ставала,

Злітала духом, для молитви,

Й заради мене воскресала.

Моя ти скромна рятівниця,

Богом дана воленька судьба,

В час кохання, ти чарівниця,

В часи глуму воля й боротьба.