СПЛЯМЛЕНІ ЧУМОЮ

СПЛЯМЛЕНІ ЧУМОЮ

Була б ти гарна, принадна і вродлива,

Мала б очі ясні і душу для прикрас,

Тепер ти мавка чи відьма для місива

Бо фатальні драми готуєш повсякчас.

Під стріх зачесана у пеклі волосся,

Здається й досі змія хочеш заманить

Щоб зло у нього на сполох піднялося,

Щоб біса чудного у нього породить.

Тепер він ходить, із бидлом безіменним,

 По домівках, немов огида сатани,

Представляється він Господом блаженним,

для дій і вчинків не згинаючи спини.

І таких потвор, що сплямлені чумою,

Ти людям як рабам всюди породила,

Сама на троні красуєшся святою,

Щоб лякливі, тебе ляком не скрутили